Решетилівка, як поселення, виникла наприкінці XVI — початку XVII століття і знаходилась під володінням шляхтича Речі Посполитої, польного гетьмана коронного Станіслава Конецпольського.
Перша документальна згадка про селище Решетилівка датується 1 травня 1638 року у зв’язку з селянсько-козацьким повстанням під проводом Дмитра Гуні та Якова Острянина.
Не залишилась Решетилівка осторонь визвольної війни українського народу (1648—1657 рр.) під час якої перебувала у складі Балакліївської сотні. Пізніше Решетилівка стала сотенним містечком Полтавського полку.
Наприкінці 1708 — початку 1709 року решетиляни чинили опір шведським військам.
1729 року гетьман Данило Апостол пожалував Решетилівку полтавському полковникові В. В. Кочубею. 1786 року Катерина II подарувала Решетилівку, а разом з нею і кріпаків відомому державному діячеві, дійсному статському радникові В. С. Попову (1742—1822).
Після проголошення 20 листопада 1917 року Української Народної Республіки Решетилівка увійшла до її складу. Проте у січні 1918 року, під час Україно-московської війни 1917—1918 рр., Решетилівку зайняли окупаційні московські війська групи Михайла Муравйова. 26 березня 1918 року Решетилівку звільнила Окрема Запорозька бригада Армії УНР.
15 червня 1921 року головнокомандувач військами України і Криму Михайло Фрунзе та його заступник Г. П. Ейдеман прибули на станцію Решетилівка. Відбулася сутичка з махновцями, в ході якої Михайла Фрунзе було поранено.
1938 року Решетилівка отримала статус селища міського типу.
У середині вересня 1941 року Решетилівка стала одним із важливих опорних пунктів в обороні Полтави.
22 вересня 1941 року Решетилівка була окупована німецькими військами. З перших днів окупації почалися розстріли радянських громадян, які не хотіли коритися ворогові.
